Середні та малі тепличні господарства України на межі повного банкрутства, адже 90% своєї продукції вони реалізовували через ринки, які наразі закрито. Повність замінити цей канал збуту іншим, навіть у середньостроковій перспективі, вони не зможуть. В той же час, продукція тепличників – це товар з дуже коротким терміном реалізації, його не можна зберігати місяцями, як зерно. Більше того, ранні тепличні овочі та салати неможливо переробити.

” Тепличні огірки чи салат неможливо законсервувати, вони для того непридатні. Та навіть якщо б і були – в Україні не вистачить потужностей, щоб переробити ці немалі додаткові обсяги сировини”, – коментує Олексій Дорошенко.

Надії на великі торговельні мережі на поточний момент теж примарні.

“На сьогодні тепличні господарства в Україні – це переважно малий та середній бізнес. Наразі вони не можуть запропонувати торговим мережам умови, які б задовольнили великий ритейл. Це стосується не лише виробників тепличних овочів, але й невеликі виробництва грибів, наприклад. Тих же печериць. Єдине, що могло б допомогти тепличникам зберегти бізнес (крім відкриття ринків) – це їх кооперація та об’єднання зусиль для лобіювання своїх інтересів. Але з цим у галузі великі проблеми”, – зауважує він.

Спроба створити об’єднання, яке артикулювало та відстоювало інтереси тепличної галузі в Україні були. Але вони ні до чого не призвели, каже наш співрозмовник. Як результат – у тепличників просто немає представників, з якими той же Уряд міг щось обговорювати.

“На нарадах та конференціях, які під час карантину проводить Уряд з представниками асоціацій агровиробників та ритейлу, галузь практично не представлена. Їх проблеми нікому озвучувати і ні з ким відпрацьовувати”, – констатує експерт.

Практично єдині, хто міг би допомогти галузі – місцеве самоврядування. Адже саме місцеві ради на чолі з головами вирішують – відкривати чи ні ринки в їх регіонах. Але питання – чи підуть місцеві органи самоврядування на ризик – наразі без відповіді.

“Відкрити ринок у районному містечку – це на порядки підвищити ризик стрімкого розповсюдження коронавірусу. А засоби і ресурси для боротьби із хворобою на місцях мінімальні. Я розмовляв з мерами деяких міст – вони проти відкриття ринків. І в цій ситуації їх можна зрозуміти”, – розповідає голова Асоціації постачальників торговельних мереж.

Можна сказати, що в ситуації, в якій опинилися тепличні господарства, винні не якісь особи чи навіть обставини. Тепличники стали заручниками тієї системи ведення бізнесу, яку сформовано в країні за останні кілька десятиріч. Системи, при якій в країні немає лобі малого та середнього бізнесу. Та й взагалі немає легального лобі, як інституції, як складової бізнесу.

“У ситуації, яка склалося, малому та середньому бізнесу потрібно організуватися, об’єднатися, щоб хоча б донести до влади свої проблеми. Варто почати перемовини також з місцевою владою. Врешті решт, малий та середній підприємець – основний виборець, а часто, і спонсор на регіональному рівні”, – підсумував фахівець.

Шукати вихід із ситуації потрібно негайно, інакше тепличники втратять свій бізнес. Тим більше, що позитивний досвід кооперації в окремих тепличних господарствах України все ж таки є.